КЛАСний блог

Казка на новий лад "Дюймохлоп"

Сценарій

Оповідач.  В  одному  казковому  місті  Торецьку, біля річки Кривий Торець,  колись  давно  жила  Мама  Жаба  зі  своєю донькою Жабинею.   

Жаба.  Їж,  моє  сонечко  зелене,  їж.

Жабиня.  Набридло.

Жаба.  Може,  учитися  підеш?  Он  до Опорного  закладу,  наприклад.

Жабиня.  Ти  чо,  Мамцю,  малярійних  комарів  об'їлася?

Жаба.  А  чого  тобі?

Жабиня.  Ну,  не  знаю  ...  Нудно.  Може,  заміж піти?  ..

Подруги з парубками вже,

А я на принца все гадаю.

Його я бачила в кіно,

А як в житті знайти – не знаю,

Що би в танчики не грав

І щоб квіти дарував,

Щоб зарплату віддав,

Тещу мамою би звав,

До футболу був байдужий

І в компанії не нудний.

На додачу щоби він

Ой, забула мамо… блін

Оповідач.  Чого  тільки  не  зробить  любляча  мати  для  своєї  дитини.  Вирішила  знайти  пару доньці, щоб був  і  розумний,  і  красивий,  і  талановитий.  А  де  такого  знайдеш?  Пішла  тихенько  до  Опорного  закладу.  Дивиться:  а  там  прямо  біля  порога  латаття  зросло.  Жаба-то  і  згадала,  що  в  лататті саме  Дюймохлопи й живуть.

Жаба.  Ось  і  пара  буде  доньці:  і  мало  їсть,  і  розумний,  раз  біля Опорного закладу  живе.

Жаба  (Жабині).  Давай  сюди,  поки  нікого  немає.

Оповідач.  Відкрили  вони  лататтю,  а  там  ...

Жаба  і  Жабиня.  Ти  хто?

Дюймохлоп.  Угадай!

Жабиня.  Ну раз у лататті…Так  ось  ти  який  ...  Дюймохлоп  ... 

«Дюймохлоп у наушниках слухає музику». 

Жабиня  А  чому  в  тебе  такі  великі  вуха?

Дюймохлоп. Це навушники.

Жабиня. А навіщо вони тобі?

Дюймохлоп. Для концентрації від зовнішнього світу.

Жабиня. Чого?

Жаба  (напівпошепки).  Ні нам такий не потрібний.  Він так законцентруються, що й ніякої мухи тобі не зловить. Підемо ще подивимося.

(Репетиція школярів. Даша. Дівчатка, ще раз репетируємо вихід. Раз, два три і пішли з правої ноги)

Жабиня.

Ой, Мам, поглянь…

Я теж хочу… (тягне маму до школярів)

Жаба. Зачекай. Щас подивлюсь.

Оповідач.  А  це  школярі  до  міського  конкурсу казок  готувалися.

(танок жаб)

Жабиня. Мамо дивись, ще один Дюймохлоп. Пішли познайомимося.

Жаба.  А  чому  у  тебе  такі  пальці  великі?

Дюймохлоп.    Це  тому,  що  з  «клавою»  багато  працюю. 
Жаба.  Ну, шо  скажеш, доню?

Жабиня.  Ой,  не  знаю,  його  одного спробуй  прогодувати,  а  тут  ще  якась  Клава  ... Пішли ще подивимося.

Жабиня. 

Ой, Мамо, подивись,

Який він гарний…

Ні, я їй-Богу закричу…

Жаба. Все, надивились досхочу!

Жабиня. Так, я до них зараз піду? Ну, Мам!..

Жаба. Відстань.

Жабиня. Ну знов відстань.

Як прикро, Мам.

(Вибігають  школярі)

1.Учень.  Ну,  що  підемо?  Ой,  а  це  хто  це?  У  костюмах  і  не  впізнати.

Жаба  (сердито).  Жаби  ми.  З  болота.

2. Учень.  Яке  болото?  Ми  в  місті  взагалі-то  живемо!

Жаба.  Ми  теж  раніше  думали,  що  латаття  на  асфальті  не  росте!

3. Учень.  Я  пропоную  залагодити  це  прикре  непорозуміння  ...

Жабиня  (обриває).  Заміж не піду.  Краще  вчитися.  Як  там  у  вас,  в  Опорному закладі,  взагалі?

4. Учень.  У  нас  усе  добре!  Скажіте,  хлоп’ята?

1. Учень.  Ми  дружбою  нашою сильні й багаті!

2. Учень  У нас не побачите нудних облич!

3. Учень Щодня відкриття -  отакий наш девіз!

4.  Учень.  Танцюємо, співаємо

1. Учень.  і МАН  захищаємо.

Усі  разом.  Ось  ТАК  живемо!